ходи-но, диви: я лізу на гору,
то означає, я лізу вгору,
ясно? я буду там, де ніхто не бував.
рано чи пізно, а може й нескоро
моя пика висітиме на найпопулярніших
міністерствах і зовнішніх, і внутрішніх справ.
я ніколи не зупиняюся, ніколи й не зупинюся:
я правитиму, осяваючи світ
сяйвом своєї мудрости;
так, я мудрости там нап'юся
з буйнограйно-іскристого незамуленого джерела
ще добітлівських часів.
дякую. цю надію мені дала
моя самовпевненість. я каратиму землю,
я стрілятиму в темряві, мов дробовик,
то туди, то сюди, доки всю її не відокремлю
від магічного світла просвіти;
я повчатиму грішник музик;
я вкажу всім народам, до кого їм треба йти,
щоб захистити свою національну могутність,
і свою власну мову, і традиції, і самобутність,
я врятую цей світ від
німоти, глухоти, глупоти, сліпоти, марноти,
гіркоти, кислоти, й наркоти,
і від пов'язаної з ними сумної самоти.
я вже казав тобі, як я тебе люблю.
повернуся до тебе, коли все то зроблю.
так і буде. колись я, можливо,
перестану старатися, і набридне щоденне диво;
я скажу ненароком: ти, сонце! згасни,
ти, земле, замовкни,
а ти, проповіднику зла, схаменись.
невже так і буде? так буде колись,
і тоді вже я схочу скотитися
донизу туди, до людей в долину.
та тепер я король,
я король оцієї гори, я коваль
не лиш тільки своєї долі,
а й цілого всесвіту. сонечку, як мені жаль!
знов мені не всиплеш ні перцю, а ні солі.
відтак не намагайся врятувати
мою пропащу душу від саморуйнування.
не бійся, а знай:
я ніколи не впаду,
ми не яблука з тобою в цьому райському саду.
і не кажи мені, що всіх цих яблук не з'їси,
не намагайся мене заспокоїти шматочком цієї краси:
я візьму це все гамузом, –
і нехай хоч вся та королівська кіннота,
і вся та несвята королівська піхота
ловитимуть нас через деякий час,
щоб ми не дуріли й не їхали з глузду.
підмалюй свої мізки, час нам котитися вниз.
ми покотимося, як вулканічна лава,
спалюючи все на своєму шляху,
так, ми спалимо все. та яка буде слава!
така не снилась ні собаці сього людства,
ні його блохам, ні славним епохам,
ні на хвості реп'яху.
так, я король цієї гори – скажи?
скажи мені так: ми королі гори,
ми на вершині слави, ми шахраї небезпечної гри,
де переможець візьме все гамузом,
а ніхто не програє.
ходімо, ходи!
а як схочеш тепер, ми покотимося тепер,
схаменемося десь аж там у земному раї,
а там, в тому раї, знай, ще ніхто не помер
за твором: king of the mountain, kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2017
автор: Crystal view