Мої орлята, любі мої внуки,
Горнусь до вас, як роси до трави.
В любу хвилину протягну вам руки,
Грудьми закрию в випадку біди.
Продовжувачі роду запорожців,
Колись на конях степ їх зустрічав.
Відзначились в Січі, як переможці,
В бою брат брата завжди виручав.
Ви два брати – стіною брат за брата,
Гартуйте силу з маленьку в політ.
Щоб на порозі вас стрічала мама,
І ви в житті свій залишили слід.
Ви передайте ці слова онукам,
Щоб брат за брата і щоб до кінця…
Плече підставте і подайте руку,
Щоб не зганьбили сивини отця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758646
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.11.2017
автор: Віталій Назарук