Світанкові морени

       
Ранок  ходить  по  кімнаті,
Перебором  світла  струнок.
Тіні  гілочок  пихаті,
Ладять  на  стіні  малюнок.

Ось  хвилюється  у  вітрі
Щогла  серед  океану…
Лист  ковзнувши  по  палітрі  -
Білку  дряпає  неждану.

Кущ  жасмину,  мов  цунамі,
Поглинає  шафи  глянець…
Сонях  в  чималій  панамі
Глухо  спить.  Як  мексиканець.

Щупальці  морського  спрута,
Хмелю  корчаться  лозою...
Лійка  у  садку  забута,
Витріщається  козою.

«Це  реальність,  чи  видіння?»  -
Не  збагну  ніяк  з  просоння.
І  псує  усе  творіння
Кіт,  що  сів  на  підвіконня.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758772
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2017
автор: Осіріс