Осіння жінка
Звична доріжка губилася у впалому листі, заглушала кроки. Осінні трепетні гілки розгойдувалися на вітрі, гублячи останнє листя. Вона повільно йшла, дивлячись собі під ноги, відключивши звуки зовнішнього світу, йшла ... в себе, вслухаючись в осінню мелодію прощання. Печаль лилася з неба відлітав клин журавлиний, трепет їх останньої пісні луною в душі відгукувався. Зупинилася, зачарована злагодженістю. Думки її - птахи вільні відлітали в дні минулі.
Туди, де стрічка дороги кінця не має, відірвавшись від неї, погляд твій огорне радістю. Руки торкнеться- тепла долоня.
Грибний дощ розпустувався одного разу, вони змокли до нитки. Кинувши козуб, бігли, за руки взявшись, сміялися. Світ ніби грав з нами в хованки, ховаючись за суцільною завісою. Сиділи біля грубки, висихаючи, дивилися на полум'я ... Ти поруч.
Догорала, здригаючись, свічка нічника ... Тіні-нічні примари-охорона. Загубилися ми для всіх, себе знаходячи один в одному. Надихатися неможливо, надивитися. Зупинився час: ти поруч.Чекала, відчиняла двері, обіймала,до чола твого припадала, щасливою стаючи в цю мить: зі мною ти, і немає розлуки.
Забували тоді, як буде знову падати листя, спорожніють доріжки парку, підуть, розчиняться в сірому небі зірки. Пам'ятати не хотіли, як будемо довго сидіти, безглуздо зціпивши голову в приреченості, а кухня - знову клітка, і всі вікна закриті, а хуртовина тужливим звіром виє і виє. Без тебе.
Абсурд обступив з усіх боків, пригнічуючи, і захочеться розбити все, що б'ється, в черепки, в осколки. Як жити далі, задихаючись в павутині сірих днів -нема тебе.
Що залишалося? Вірити: подолаємо. Знати: ми один для одного існуємо.
Далеко від мене ти так само дивишся услід відлітаючим птахам. Зараз.
Ми дочекаємося весни. Все повториться: стрічка асфальту, радістю блиснувши, світить погляд і тепло долоні ... Не буває коротких шляхів назустріч. А прощання - це початок дороги назад, якщо знати - тебе чекають.
Йшла осінь доріжками тихого парку. Шелестіло листя ......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: Калиновий