Люба дитино, ти поглянь, подивися,
Отам за межею якраз.
На тому кущі поселилася птиця,
Я такої не бачив ні раз.
На птиці отій золоте диво – пір’я,
Як дрібно воно мерехтить.
Немов в небесах пролітало сузір’я,
І на ній зупинилось на мить.
Як дивно отам засіяли околи,
Ти люба дитино дивись.
Такого уже не побачиш ніколи,
Як полетить та птиця у вись.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський