В далекому-далекому минулому ми хизувались молодістю –
Ми були впевнені, що Час торкає безжально тільки наших батьків,
Що старе ми зламаємо і принципово нове створимо повністю,
Що життя наше, авжеж, є і буде видатним, яскравим поготів.
На жаль, для більшості із нас це була марудна, духмяна хоч, омана,
Мало тих, хто вів себе в обставинах життя як лицар, чемно, гречно
Так, Доля чемних була строката, але часто цікава і бажана…
Я опинився серед них по Долі, безперечно, не випадково.
Хіба мені радісно від знання, що Доля чудернацьке верховодить?
Від того, що є харизма і особлива барва? Ошелешення!
Є ошелешення: фізично ще не старий і мій розум колобродить.
Дивуюсь: це ж нахабне традицій вікових майже всіх порушення!
05.11.2017
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758911
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2017
автор: Левчишин Віктор