Ніч шкребе
по підвіконню,
шарудить
у довгий вірш.
Я тебе
спросив з безсоння:
Ти куди?
«Я у Париж».
Що на згадку?
М’яті чеки?
Шабатуру взяв пусту.
Спи, дівчатко.
Пляжі, спеки.
Я тебе гукав не ту.
Щез, пропав
дружок мій давній.
Місяць стійчик
держить пруг.
Йде з серпа
сльота на плавні
в шерхіт птичий
льотних смуг.
Клен рукатий у безсоння
каже: я не обману,
шкряба вітром підвіконня.
Він нашкрябав мені сну.
Що тобі,
моя маленька,
серце тішить?
З La France
голубі
піастри в дзенькіт -
неба лишок
на шосе.
Повертайся.
Ніч сіріє,
сон пірнає у крутіж.
Яркі танці,
веремія.
Там де ти, там і Париж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: Андрій Дзюба