Дарма до вас стукати, тратити силу,
До нашого горя й проблем ви глухі.
Одна в вас задача нам вирить могилу,
Ми ж гої худоба, для вас, ми - лохи.
Гнилі у вас гени, в вас суча природа,
Жовтуха з болота ви, не від Землі.
Ви біс.ва псота, ви ют.босота,
Душевні уроди - рептилії злі.
Дурні прославляємо вашого бога,
Цілуєм ікону, що ви розп’яли.
О, як ми упали душа, як барлога,
Ще зовсім недавно волхвами були.
Та скоро закінчиться наше зазим’є,
Вже ваша погибель зі сходу гуде.
Каструємо ваше «бож.ственне» сім’я,
Богів наших світлих вже ера гряде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: Миколай Волиняк