Один Володимир Русь хрестив,
Інший велів хрести ламати,
І так він завзято це зробив,
Щоб тільки нову віру нав́язати.
А зараз з якою вірою ми живемо,
Все гірше й гірше з кожним днем,
До бога знову натовпом йдемо,
І грішимо ховаючись його іменем.
Милосердя! По чому воно буде нині?
Ціну, убогі пани, коли йому встановили?
І скільки в житті треба кожній людині?
Щоб тільки пам’ятник виріс на могилі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758978
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.11.2017
автор: Платон Маляр