Стежки просохли. Вилиняли дні.
Потроху звикли жити без проміння.
Померкли зовсім фарби вогняні,
Розлуки пахнуть відстанню осінньо.
Думки-дивачки горобцями в світ
Випурхують безладно-галасливо,
Я неслухняних заганяю в кліть,
Ну а вони – то на горіх, то сливу,
А то зірвуться – і гуртом гайнуть
Помилуватись на твої зіниці,
Вертаються, шукають п’ятий кут,
Чи пір’я променистої Жар-птиці.
Даю їм волю – хай уже собі.
Крихт шоколадних накуплю удосталь,
А на вечерю – мрії голубі, -
Хай призвичаяться до високості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2017
автор: Оксана Дністран