Зоря згорівшої гірко́ти
Майо́рить сивий небокрай.
І розумієш краще, хто ти,
І чого вартує той рай,
Куди б попер попри́ судоми,
Відшматувавши власну тінь -
Туди, де мирний квіт садовий
Встеляє кроки в височінь,
Туди, де в шерхоті небеснім
Ледь чуть зітхання сподівань,
Що все окреснеє - воскресне,
І не припиняться дива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2017
автор: Mustang