Хитаються віти
на вітрі
вітрила-будинки
хиляться
до засніжених ніг.
Комом
ступає до горла
підступний хруст
поступу чужого
він гомонить
по кому?
Мої обійми —
ланцюг морозу
оперізують
тремтливі вікна,
огортають
тонкі руки.
Нехай спить
сонячне сплетіння
і тихо гріє
пальці того,
хто тебе торкається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2017
автор: Лажневський