Щось листя вигравало на роялі,
Чи свій сонет, чи осені думки,
А в нім сміялись гучно пекторалі,
Спотворено малюючи зірки.
Плаксивий дощ- смішний та одинокий,
У парку шкандибав, мов дідуган,
Всі арії згрібав- рум'янощокий,
Де музика вдягалася в гердан.
Кафтан із мрій, промов та божества,
З веселок осені, застиглих в пекторалі,
Лунала музика природнього єства-
Відлуння падолисту на роялі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759348
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.11.2017
автор: Леся Утриско