Здається, що тягнеться вічність
У смерті- гібридній війні,
О Господи!- Незлічена кількість,
І смуток, і свічка в вікні.
У душу впинається пропасть-
Могили, могили, хрести,
Та що за безбожна злобність-
В ній плач та скорботи мости?
О земле!- Приймаєш хоробрих,
Найкращих із своїх синів,
Засіяний світ геть з недобрих-
Винищують цвіт ясенів.
Таких молодих, карооких-
В граніті життя та слова:
Поліг на війні ти жорстокій,
Ворожої кулі й меча.
За що, розкажіть, бо не знаю,
Панує у світі війна?
Холодна, підступна, огидна,
Жорстока та нагла- брудна.
Я знаю- за гроші криваві,
А що в них? - Нікчемний папір,
Мальований ген не у славі,
Людина у них- тільки звір.
Холодний, та так ненажерний,
Жорстокий- без віри й душі,
О світе!- Проклятий, хиренний,
Живеш лиш одні міражі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759505
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.11.2017
автор: Леся Утриско