Ти думаєш, що хвора безнадійно:
У гніві стримана чи зважено різка,
Хронічно нерішуча, непостійна –
Навіщо ж я тобі, скажи, така?
Морів моїх окреслюєш затоки –
Теплом наповнена прозора мілина.
Для інших – легкопінна, ти ж глибокий
Побачив погляд – й вмить торкнувся дна.
Гадаєш, що вже вивчив течій норов,
Гарячі напрямки та айзбергів сестер –
Я мушля, що ховає перли штормом
І плаче за всіма, кого він стер.
Тобою хвора, хвора безнадійно:
То в жар, то в холод серця наспіви кида,
Та розум цих душі стихій не звільнить –
Потопить, захищаючи, вода
твій корабель.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2017
автор: Серафима Пант