Моє рідне село розмістилось вгорі понад лугом,
Де сухий очерет заховав в гущині джерело.
Де навколо поля, щовесни обробляються плугом,
Тут дитинство і юність – усе, що найкраще було.
Я шматочок землі у хустинці ношу із собою,
Бо ніде більше в світі немає такої землі.
Я на зустріч несу і нестиму, як йтиму до бою,
В цій землі піт і кров і далеке «курли» журавлів.
Тут могили батьків, тут пристанище прадіда й діда,
Тут мій сад, що колись я під осінь із татом садив.
Лавка й нині стоїть, на якій хлопчаком я обідав
І на груші «люблю» залишив я коханій своїй…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759535
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.11.2017
автор: Віталій Назарук