Комусь завжди ставала на заваді,
Хоча "текла" мов тихоплинна річка.
Зубами скреготіли зайшлі дяді,
Її згасити мріяли як свічку.
"Не з їхнім щастям" вбити нашу мову,
Вона переживала гірші скрути
Та, вперто намагається хтось знову,
Бо ненавидить українське люто.
То ж підіймемо хоругви, братове,
Ті, що герої-пращури тримали.
Живе нехай прекрасна наша мова,
Нас з вами, слава Богу, є немало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759564
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.11.2017
автор: Патара