Не знаєш коли день буде останнім

Не  знаєш  коли  день  буде  останнім.
Не  знаєш,  що  чекає  в  мить  наступну.
Чи  встанеш  після  ночі  часом  раннім
І  що  тобі  в  житті  буде  доступним?

Біжиш  дорогою,  смієшся  і  танцюєш,
Працюєш  і  плануєш  життя  статок.
То  у  майбутнє  мрійності  мандруєш,
То  згадуєш  життєвості  початок…

А  потім  раптом  світ  стає  інакшим
І  біль  постійно  роздирає  тіло.
На  смуток  й  горе  ти  стаєш  багатшим
І  все  буття  за  мить  оціпеніло…

Чи  є  майбутнє  і  що  буде  далі?
Куди  іти,  до  чого  прислухатись?
І  раптом…  всі  проблеми  то  деталі…
І  зовсім  нічого  вже  у  житті  боятись…

Але  настане  ранок,  встане  сонце
І  радість  –  що  ще  день  подарували
Наповнить  серце  крізь  душі  віконце,
Щоб  там  любов  й  надія  мандрували…

Не  знаєш  коли  день  буде  останнім.
Не  знаєш,  що  чекає  в  мить  наступну.
Чи  встанеш  після  ночі  часом  раннім
І  що  тобі  в  житті  буде  доступним?


автор  Вікторія  Скуратовська-Кравченко  ©

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759565
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко