Біжать роки…не зупиняють,
Багрянцем стежку золотять.
Листками жовтими шпурляють,
Кудись… до вічного біжать.
Як би їх можна повернути,
На мить спинити... потримать!
Негідні дії... зачеркнути…
Чи все спочатку розпочать.
О, роки, роки, загадковість...
Туди б хоч оком заглянуть!
Я написав би нову повість...
Створив в би в Бога нову суть.
Як віск між пальцями стікає...
Жорстоке… болей завдає.
На жаль, помилок не прощає...
Нам шансів грішним… не дає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2017
автор: Миколай Волиняк