Осінь…її перли**

Все,що  до  нас,воно  в  нас,все,що  після  нас,ми  в  ньому.
********
Регенерація  мозку,запуск  Всесвіту  в  нашу  систему.
********
Звук  смерті,постріл,який  задумано  озвучили  люди,
Крик  душі,сигнал  порятунку,який  залишив  Господь.
********
Я-буква,ми-склад,земля,небо-слова,ми  і  земля,я  і  небо
речення,в  якому  ми  приречені.
********
Позиція  ночі,ввігнати  сон  в  нашу  свідомість,а  відтак
зустріти  новий  день.
********
Всі  слова  вимовляли  віками
Прочитані  були  і  зірками,
А  сьогодні  звучать  заново,
в  котре,чужими  вустами...
********
Невимовна  краса  падучої  сніжинки  залишає  в  пам"яті  
код  краси  снігу,  та  коли  вона  залягла  у  сніг,стала  складовою  
собі  подібних.Наші  миті  життя,багато  втрачають,коли  ми  
не  залишаємо  їх  по  собі  прекрасними.
********
Не  всяка  змія  для  отрути,не  всяк  мудрець  для  її  приборкання,
та  коли  їх  життя    на  грані,вони  однаково  на  важелях  часу.
********
Заздрощі  роз"їдають  не  тільки  млу,а  ще  й  здоров"я,що  у  торбі.
********
Ремені  безпеки  життя,добрі  помисли.
********
Краще  дивитися  в  очі  смерті,ніж  дати  можливість  їй,їх  закрити.
********

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759607
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2017
автор: Плискас Нина