И почему, мы постоянно злые?
Когда у нас проблемы.
Эх, забыли про смирение.
Забываем почему?
Про близких, и родных людей.
Верность потеряли навсегда.
Почему так охладели к жизни?
Ничего не греет!
Потому что люди, Бога позабыли,
И все Его богатства,
По миру растеряли.
Забыли верность, и любовь.
И дружбу навсегда распяли,
Как на кресте, Христа когда-то.
Злословили, распяли.
Забыли люди доброту,
Любостяжательными стали,
По широкой дороге, ходят они.
Люди, скорее! Придите Христу!
Пока открыто Слово,
Которое спасает,
Которое вас любит.
Но они не слушают меня.
И снова слышу в сотый раз,
Вопрос тот самый: "Почему?"
Чому?
І чому, ми постійно сердиті?
Коли в нас проблеми.
Ех, забули про смиренність.
Забуваємо чому?
Про близьких, та рідних людей.
Вірність втратили назавжди.
Чому байдужі до життя?
Нічого душу не гріє, ніколи!
Тому що люди, Бога забули,
І всі Його багатства, по світу розгубили.
Забули вірність, і любов.
І дружбу розіпнули назавжди,
Як на хресті, Христа колись.
Злословили, розпинали.
Забули люди доброту,
Стали срібролюбивими ,
По широкій дорозі, ходять вони.
Люди, швиденько! Прийдіть до Христа!
Поки відкрито, Слово Його.
Яке врятує,ваші життя.
Яке вас дуже любить.
Але вони не слухають мене.
І знову чую я сто раз,
Теж саме питання: "Чому?"
04.02.2017р. м. Сэвэродонецьк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759650
Рубрика: Духовная поэзия
дата надходження 10.11.2017
автор: Прокопенко Марина