Хто радість міряв у дитячих грудях,
Коли вертає батько із війни?
«Не відпущу тебе уже нікуди!» –
Дитячий голос дзвоником бринить.
І розпирає радість груденята,
І сонце яскравіє ув очах,
І обнімають шию рученята,
А в татка сльози й крила із плеча.
Розправить він їх і накриє ними
Всю землю, щоби ворога спинить,
Щоб небо й очі не були сумними
Від ран і втрат безглуздої війни.
27.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759693
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.11.2017
автор: Ганна Верес