Зима прийшла так випадково, незнана і не кликана,
Здавалося наче дверима помилилася вона
І за вікном уже кружляють не білі квіти, а лиш сніг,
І він сердито застелає до тебе тисячі доріг.
Я думала, що це кохання, почала вірити в життя,
Та ти розбив всі мої мрії і полетів у небуття!
Я викину усі ці квіти і всі оці твої листи
В кімнаті завиває вітер і замітає всі сліди.
І я бажаю тобі щастя, любові, віри в майбуття,
Я ще знайду лиш свою казку, в ній буде принц і буду я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2017
автор: Кароліна Дар