Нема в душі ні музики, ні звуків,
Лише лунає траурний акорд
Коли віддавшись демону в поруки,
Чужий збиваєш танк або конкорд!!!
Без CTRL-ALT-DELETE вже не можливо,
Зберігся - значить переміг.
І спікування наяву - то не важливо,
Коли запертий в матриці барліг.
Лиш тихий подих з-за нового монітору
І мишки "клік" у безнадійний такт,
Закритий намертво в комп'ютерну комору
Суспільству показав банальний FUCK.
Твоє життя - ти вмер, хоча ще дишиш
Твій мозок атрофіровав давно,
Лиш супротивнику з екрану п'яно пишеш:
"Ти як і я в житті лише лайно".
#Delirium #ВолодимирУхач
Сучасна тенденція вже давно прикувала молодь до екранів моніторів, подарувавши їм таку привабливу віртуальну реальність, в замін такому банальному та повсякденному світу.
Але світ зовсім не такий, подивіться навколо, він сповнений пригод, яскравих барвів, подорожей та такий живий і незабутній. Він дарує живий дотик спілкування, він дарує тепло рук та ніжних обійм, він дарує життя.
Інтернет ніколи не подарує нам цього. Мій заклик до живого спілкування, до життя не тільки за екраном монітору, світ існує за цим стислим віконенчко і він значно яскравіший, аніж ви собі уявляєте.
ВПЕРЕД до нових вражень з реальними людьми, навіщо тисяча віртуальних друзів, коли є один справжній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759928
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.11.2017
автор: Володимир Ухач