Осінній ліс...Іду і подих свіжий відчуваю...
Укорінився з силою могутнього титана.
Неначебто попала я в блаженство рідне раю,
Маленькою іще доріжок безліч протоптала.
Осінній лісе! Час зліта невпинно, ніби листя.
Уже дорослою твою я мудрість поглинаю.
Шумить гілля, мов граєш на бандурі, бандуристе,
Таку журливу, щемну пісню зболеного краю.
Осінній лісе! В тобі стільки мудрості і сили,
Допоможи, країна ледве дише.
Всели їй дух живий, нехай скоріш розправить крила.
Я вірю, лісе, ти у скруті нас вже не залишиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2017
автор: Світлая (Світлана Пирогова)