Пряний запах твоєї шкіри,
Присмак пристрасті і кохання.
Саме він знак моєї віри
Без жалю, без турбот, без страждання…
Я вдихаю той терпкий запах,
Завмираю, тікаю в вічність.
Не знайти на безмежних мапах
Того запаху потойбічність.
Я вдихаю.. і зразу спокій
Знов наповнює душу і тіло,
Піднімаючи в вирій широкий
Всі слова, що буття шепотіло.
Всі відтінки у фарбах прозорих,
Що малює кохання крізь дійсність.
Всі мелодії в ритмах суворих
Де назавжди захована вічність.
Я вдихаю твій пряний запах…
З острахом, що щось можу згубити.
Вже давно в тої пристрасті лапах
З насолодою вмію я жити.
Вже давно я в полоні безмежжя
Де ніколи немає болю.
В морі мрій на краю узбережжя
Все що хочу собі я дозволю.
Я вдихаю твій терпкий запах,
Завмираю, тікаю в вічність.
Не знайти на безмежних мапах
Того запаху потойбічність.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759961
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.11.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко