ти краще послухай та слухай, га?
відтоді, як ти мене скрутила й викрутила,
ти в голові у мене постійно.
так, з того самого дня, як ми стрілися,
я крутизнувся, мені було добре по всьому.
та відтоді багато чого змінилося: в світу поїхав дах;
я лиш про тебе й думав. маю тобі сказати,
а ти – послухати, бо в цьому дурному світі
все не таке, як здається, ага.
там ніяких умовних викруток,
а лиш сама справедливість, отож-бо.
гай, дитино, який я сердитий! мій світ розбитий. –
хочу приліпити це до холодильника
в твоєму хромовому серці.
я втратив себе, ти отримала хромове серце, так.
і тепер, відтоді, як ми гуляємо й ходимо,
виходить, що винна ти, а я взагалі ні до чого.
ото ти мене здивувала! так ти мене окрутила.
кажуть тепер на вулицях: вона його добре зробила.
що то значить? нехай, та я був сліпий на всі очі.
нехай там слухають всі зболені й охочі
наші нічні балачки. ти казала мені:
[i]люди не варті довіри[/i];
ти спостерігала їх в усіх життєвих кульмінаціях,
тож і казала так. та якби ти вірила в правду,
я дав би її тобі.
ти брехала мені про свої почуття,
ти думала, що й я брешу так само.
що за облудний світ! ну скажи, хіба це життя?
так, всі мої шляхи ведуть мене до храму,
до твого з золотими банями
храмового серця
за твором: heart of chrome, kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2017
автор: Crystal view