Ми маємо, що маємо
Та іншого не знаємо
Бо розуму не маємо.
Й ні в кого не питаємо,
Так сталося природою,
Земля вдалася вродою,
Річками і лісами,
Степами і горами
Усього забагато,
Щоб долю й щастя мати,
А під землею, боже,
Є все що нам споможе.
Та мабуть небагато
В нас розуму щоб знати,
Як буде мирне небо
То все буде як треба.
16.03.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760157
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.11.2017
автор: Євгеній Рослик