І знову осінь трусить сіре сито,
Від снігу не лишилось і сліда...
Всю білу фарбу із палітри змито,
А небо й землю з"єднує вода.
Потішилися трішки - та й доволі,
Така в природи нескінченна гра.
По течії пливемо мимоволі
І віримо - на все своя пора...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760245
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.11.2017
автор: majra