Не клич мене, Маестро! Громовиць
Не надсилай, спокутою до страти
Мій вірш короткий стане... небагато
У ньому слів; вчеплюся долілиць
В прокляття, - молитов не омине!
Не клич, Маестро!.. тільки не мене.
У грозовому безладі почвар
Не кидай долу, виспіваю Ave...
За обрієм прокинеться криваве
Умите сяйво - посланець Стожар.
Мені до нього через нотний стан
Ще перейти, рахуючи до ста.
Ще зустрічі прощенням огортай
Як і гріхи, що не пускають в Рай.
Без каяття грозу не відвести,
Молюсь смиренно, Господи прости...
10.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760284
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2017
автор: Ліна Ланська