Сиджу у теплій я хатинці,
І дощик ллється за вікном.
Вітер по двору гуляє,
І листя падають на землю,
Мов ковдра золота.
Але неспокійно мені,
Серце моє ридає щоночі.
Бо десь на Сході,
Рідної землі.
Стоїть солдат охороняє сон,
І мерзне під дощем.
Спокій зберігає,
Мені, тобі собі.
Я до Бога звертаюсь завжди,
Молюся за тебе солдате.
Повертайся живим,
До рідного дому.
І матінку міцно,
В обіймах тримай.
Під захистом Божим,
Будеш навіки.
І рідну Країну свою
Збережи.
09.10.2016р. м. Сєвєродонецьк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760313
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.11.2017
автор: Прокопенко Марина