Культ і християнство

Всі  ми  так  чи  інакше  у  своєму  житті  виконуємо  різного  роду  магічні  дії.  Іноді  ми  це  робимо  підсвідомо,  не  замислюючись  про  це  а  іноді  цілком  свідомо.  Якби  там  не  було  але  протягом  свого  життя  ми  стикаємося  із  поняттям  культу  і  його  дії.  Інколи,  переважно  старші  бабці  люблять  згадувати  різного  роду  бабок  –  знахарок,  що  мовляв  «зливають  на  віск,  відшіптують»  чи  ще  за  допомогою  якихось  магічних  обрадів  лікують  чи  ще  якось  допомагають  людині.  А  тепер  попробуємо  розібратися  у  всьому  цьому.  
Для  початку  спробуємо  дати  визначення  поняттю  культ.  І  так:    культ  –  це  система  правил,  дій,  рухів  котрі  забезпечують  зв’язок  між  людиною  і  божеством  за  допомогою  медіума.  Таким  чином  маючи  чітке  розуміння  що  означає  сам  культ  можемо  розбиратися  дальше  де  він  застосовуюється.  Але  у  мене  виникає  зразу  ще  одне  важливе  питання  –  а  чи  потрібен  він  взагалі?
З  історії  знаємо,  що  релігія  як  така  зародилася  ще  досить  давно,  по  суті  ще  з  часів  мисливства  і  збиральництва.  Воїни,  котрі  йшли  на  полювання  бажали  вдало  це  зробити  і  при  цьому  без  жертв.  З  іншого  боку  первісні  люди  боялися  не  зрозумілих  для  них  сил  природи.  Однак,  знаходилися  ті,  хто  міг  якось  «пояснити»  чому  з’являється  блискавка  на  небі,  що  стається  людиною  котра  помирає  а  найосновніше  це  випросити  у  «могутніх  божеств»  вдалого  полювання.  Так  поступово  зароджувалася  нова  ланка  ієрархії  в  суспільстві  –  жреці.  Ними  як  правило  ставали  люди  з  винятково  допитливими  поглядами  і  разом  із  тим  авторитетною  поведінкою  в  середині  спільноти.  Вони  ставали  на  рівні  з  вождем  племені  і  вважалися  обраними  «богами».  Їхня  «вибраність»  дозволяла  маніпулювати  рештою  спільноти  і  втручатися  в  особисті  справи  будь  –  якої  сім’ї  чи  окремої  особи.  З  часом,  укріплюючись  жреці  почали  створювати  що  раз  то  більше  різноманітних  культів,  вірувань,  релігійних  напрямків.  А  все  для  того,  щоб  сильніше  мати  вплив  на  простих  людей.  А  доволі  часто  і  на  князів  чи  інших  володарів.  Сам  по  собі  культ  є  нічим.  Він  є  лише  блефом  на  фоні  проблеми  котру  представляється.  Служитель  виконує  якісь  певні  рухи,  при  цьому  вигукуючи  якісь  певні  слова,  задіюючи  іноді  якісь  певні  психотропні  а  по  декуди  і  наркотичні  речовини.  І  цим  він  має  намір    «вплинути  на  волю  Бога».  Доволі  цікава  ідея.(Але  безуспішна).  В  античні  часи  це  було  присутнє  усім  без  винятку  племенам,  народам,  «цивілізаціям  і  культурам».      
У  І  ст.  н.е.  в  Леванті  зароджується  новий  погляд  на  Бога  –  християнство.  Саме  по  собі  християнство  являється  природною  наукою.  У  ньому  немає  жодної  культовості,  міфічності  чи  не  зрозумілості.  Ісус  –  котрого  християни  вважають  сином  Бога,  виклав  правила  котрі  несуть  в  собі  ідею  примирення  людини  з  природою  і  повернення  її  до  першоджерел  використовуючи  наукові  досягнення,  котрі  «дані  людям  Богом  для  осягнення  спасіння».    Християнство  було  породжене  як  філософія  мислення  і  духовного  розвитку  але  зовсім  не  як  релігійна  деномінація.  Це  має  підтвердження  навіть  у  самій  Біблії  (священній  книзі  християн).  В  своєму  діалозі  із  жінкою  із  Самарії  Ісус  вказує  на  саму  суть  нової  ідеологічної  відмінності  від  усього  переднього.  «Повір,  жінко,  Мені,  що  надходить  година,  коли  ні  на  горі  цій,  ані  в  Єрусалимі  вклонятись  Отцеві  не  будете  ви.»  (Iван.4:21)    А  далі  додає  чітке  пояснення  своїх  слів.  «Але  наступає  година,  і  тепер  вона  є,  коли  богомольці  правдиві  вклонятися  будуть  Отцеві  в  дусі  та  в  правді,  бо  Отець  Собі  прагне  таких  богомольців.  Бог  є  Дух,  і  ті,  що  Йому  вклоняються,  повинні  в  дусі  та  в  правді  вклонятись.»(Iван.4:23-24).    Саме  ці  слова  є  основоположними  нової  ери.  Вони  фактично  змінюють  повність  хід  історичного  розвитку  духовного  переорієнтування  людини.  З  космоцентричного  і  теоцентричного    вони  переходять  на  антропоцентричний  рівень.  Людина  –  як  найдорожча  частинка  Бога  на  землі.  В  усіх  випадках  Нового  Завіту  Ісус  виступаючи  від  імені  Всесильного  Бога  піднімає  людину  на  вищий  щабель  і  вказує  на  її  божественність,  тобто  здатність  до  мислення.  Саме  розум  робить  нас  відмінними  від  усіх  живих  істот  на  планеті.  Саме  розум  і  є  тією  частинкою  божественності  в  людині.  А  зовсім  не  зовнішній  вигляд.  Не  одноразово  підкреслюючи  це  своїми  словами  та  зціленнями,  Ісус  дає  зрозуміти  що  людині  потрібно  відкинути  ті  старі  не  зрозумілі  форми  «задобрювання  божества»  і  перейти  до  здорових  відносин  зі  своїм  реальним  творцем.  Але  це  вимагає  повністю  відмежуватися  від  різних  колишніх  культових  систем.  
Далі  буде....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2017
автор: Ruslan B.