Упав туман на землю пеленою
І заховав дерева і кущі.
Лише синіло небо над горою
І намокали крила у хрущів.
Такі тумани навесні – це рідкість,
Коли в садках буяє рясно цвіт.
Це благодать, чи може Божа милість,
Туман цей вперше за багато літ.
Він біг клубками по траві і квітах,
Лишав росу, яка вмивала все.
І так хотілось жити і радіти,
Туманові, що казку нам несе.
На сході сонце і туман угору,
Почав злітати соколом увись…
Сади умиті в ту весняну пору,
Неначе новим цвітом узялись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760507
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.11.2017
автор: Віталій Назарук