Привезли воїна в село
В сумній, холодній домовині.
Зустрів з сльозами син його
Батьки, дружина, друзі, рідні...
Він землю нашу боронив,
Було у нього мрій багато.
Ворожий снайпер його вбив,
Він був колись для нього братом.
Він руку дружби подавав,
Запрошував до себе в гості.
Тоді в минулому не знав,
Що куля влучить, будуть млості...
В скорботі ріднеє село,
Моросить дощ, то плаче небо.
Птах опустив своє крило,
Скликає воїн всіх до себе.
Старенький дід сльозу зронив,
За що... Скажи моя дитино...
Я від фашистів боронив,
Ти ж від братів мій рідний згинув...
За що скажіть палає Схід...
За що там гинуть мирні люди...
І хоч пройде багато літ,
Страхіття цього не забудем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760531
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.11.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)