Таки щось треба змінювати, люди,
Допоки світ нас носить на руках,
Кидає сонце промені на груди,
Танцюють зорі вальс у небесах.
Допоки літом ще черешня родить,
Вкриває щільно гори взимку сніг,
Пташина соло ранками виводить
І ріки свій ще пам’ятають біг.
Допоки ліс нам киснем догоджає,
Весна лужку плете з квіток бриля,
Допоки поле годить урожаєм,
Довкола Сонця крутиться Земля.
Таки щось треба нам в собі міняти,
Не в чорній барві – в білій вища суть.
Майбутнє має право існувати.
Не гоже нам його катами буть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760567
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)