Закриваюся в своєї Душі комірчині.
Інколи хочеться побути на самоті .
Це саме нині .
І не потрібні причини .
Там я помрію,
заспокою свої тривоги .
Там як з вершини ,
мов на долоні
видно усі дороги .
Зелені луги довкола ,
і квіти ,
дуже багато .
Вітри думок ,
піснями
вміють гомоніти.
На струнах небес грати .
БЕЗдонний любові струмок .
Метелики - їх безкінечно ...
І все кольорове - мені так доречно .
Моя комірчина - двері маленькі -
Серденько
Та вміщається Всесвіт .
Як пір'їна - ніжний , легенький.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2017
автор: БЕЗ