"Червь, человечек, короед,
Какую ты сожрал планету..."
(А.Вознесенский)
Ніби вампіри, кров земну смокчемо,
Міряєм барелі *доларом -
Добра кровиця - ніяк не напиться .
Нічого, що чорного кольору.
Дух випускаєм з утроби земної,
Землю живу ще терзаємо,
Пропаном, бутаном всезнайки дрімучі
Диво таке обзиваємо.
Хто в кораблі свердлить діри у плаванні,
Хто йде з порожніми трюмами?
П'яні матроси на це не відважаться,
Лиш самовбивці із дурнями.
Людство - команда в човні зорельотному.
Хто капітан невідомо ще...
Хто прийме SOS , кине круг рятувальний?
Нема ж ні сусідів, ні родичів ...
Годі вже,годі - час і отямитись,
Зменшити оберти й гонори!
Мати Земля наша вічно не в змозі
Бути колискою й донором!
Все ще, на диво, надія в ній жевріє,
Що наші мізки згуртуємо
І для моторів своїх ненажерних
Кращі наїдки зготуємо...
*Барель -158,76 Л.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760746
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.11.2017
автор: Михайло Гончар