Іди за мною, люде мій,
Забувши біль і труд даремний,
В країну дум, країну мрій,
Яку вимолював таємно.
Іди, не бійся, я веду
Скрізь пастку хижої пустелі,
Тобі судилось на роду
Нову побачити оселю.
Отут життя вартує гріш,
А там – цінуються таланти,
Чого ж ти, люде мій, стоїш
І просиш видати баланди?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760888
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 17.11.2017
автор: rutzt