Знов пам’ять людям осінь напина,
Що ж відбулось насправді на Майдані,
Й чому нав’язана Росією війна,
Й якими ми були ще донедавна?
Вчетверте ліг на землю листопад,
Водиці із Дніпра втекло немало,
Донецьке небо рве не зорепад –
Російські «Гради» нам життя ламають.
І болем обзиваються серця,
Чи не даремно Сотня* піднялася?
Чом революція не мала ця кінця
Й чом кровію народною впилася?
По душах вона скрепером пройшлась,
Шматуючи країну і родини…
Системі чом не дано відкоша?
Чи краще стало жить простій людині?
Коли ж на історичних терезах
Ми зважимо усі і «за» і «проти»,
То зрозумієм: то була гроза,
Що розбудила душі патріотам.
Відтак, назад не буде вороття,
Бо не спинити України лету.
Такі закони нашого буття,
Не буде вже майданів і наметів,
Народна хвиля буде, всіх змете,
Навіть старі у попелі руїни,
Й земля, вдихнувши волі, розцвіте,
Земля, ім’я якої – Україна!
18.11.2017.
* Небесна сотня.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760978
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 18.11.2017
автор: Ганна Верес