Київ.
Оболонь.
Будинок.
Вісімнадцятий поверх.
Вікно –
Панорама від Троєщини аж до Бабиного Яру.
На обрії.
Внизу,
Між мною та видноколом
Будівлі –
Житлові та іншої функції.
Церква ліворуч.
Дахи будівель немов у Країні Оз.
Пласкі вулиці
Стрімкі авто на них,
Немов тагани, що тікають.
Там,
За церквою,
За Оболонською набережною,
За холодною смугою води Дніпра,
Є Чорторий,
До якого після закінчення школи
Ми на «лапті» довго плили,
Щоб ночівлею відсвяткувати ту подію.
А тепер
Туди можна пішки дійти
Від Московського мосту.
То скільки часу проминуло?
Так, шістдесят один рік.
І мої однокласники
Вже за межами цього світу.
18.11.2017
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761008
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2017
автор: Левчишин Віктор