Невже не доходить, чи дурні?
Що нас… поімєлі… давно.
Обман… б.гообрані блудні…
Це все, від лукавих… - кіно!
Знов рай обіцяють… манірно,
Що пенсію… в єврах дадуть.
За рідних, як приймем покірно,
Посвятять совмєсний наш путь.
Обіцянки душу золотять…
Орать будем… сіяти й жать.
«Брати» ж заберуть і змолотять,
Ну, може дадуть… скуштувать.
Небесний же ж тра будувати,
Яке ж будівництво без мас.
Рабів треба теж… годувати,
Підкинуть у стійло… на раз.
Й до світлого разом підемо,
Солома ж… підкріпить нікчем.
Шо брат нам ж.док проковтнемо,
І те… що вже, в нього… Едем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2017
автор: Миколай Волиняк