Охоплені міцно безмежним чуттям, −
Нестримним, неземним, палким коханням,
Дві зірки у небі − душі дві життя
Засяяли у світ ясним бажанням
Наповнити кожну щілину добром,
Очистити плин часу, і навіки,
Попестити людям серця пелюстком,
В них знівечить забрудненії ріки,
Де борсаються грізні родичі зла.
Натомість переповнить їх дощенту
Ласкавим подихом м’якого тепла
Насправді світлого ж таки моменту,
Що гордо триває не мить, а весь вік,
Людей свідомість легко й ніжно вкрива,
Що сплять, обкутії у сни блаженні.
Сльозинка щастя долу впала жива
З очей зірок тих у гаї зелені,
В поля, ліси, сади, у маків диво-цвіт
Й закохані дві зірки-наречені
Заквітчали любов’ю цілий білий світ.
Євген Ковальчук, 14. 08. 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2017
автор: Євген Ковальчук