-Чи віруєш, що ти живий?
-О, так, мій пане, вірую,
бо серце ще моє калиною
достиглою не кровоточить.
-Чи віруєш, що ти вже вмер?
-О, ні, мій пане, ні, не вірую,
бо серце ще моє калиною
не проросло в зеленім лузі,
на зустріч ще чекають друзі
і мила, щоб піти в танок…
і сподіватись на світанок,
як з кухля пити радість
безмірно аж до дна у ту́зі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761073
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2017
автор: Радомір