Колись тебе я люто ненавидів
всіма своїми фібрами душі
і хоч давним-давно уже не видів,
та очі все ж лишилися чужі.
З них холодом ласкаво й зараз віє
і так же визирає пустота,
Там заповітні не живуть вже мрії
і покосилися колись п’янкі вуста…
Проходить все. Уже давно минулись
і ті часи, коли тебе любив.
Образи, зради… ніби сон забулись
і жаль недовгу ненависть змінив.
18.09.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761135
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2017
автор: Олександр Мачула