Що шепчеш нам, листя пожовкле,
Розчулене в ніжному вальсі?
Чому на півслові замовкло,
Немов у задумливім трансі?
Не бійся лихої години,
А слухай мелодію серця.
Це зустріч твоєї родини,
Яка на твій поклик озветься.
Насмілюсь тебе попрохати
При сяйві малої зірниці,
В собі поможи розібратись,
Розкрий мені всі таємниці.
Я певна, що знаєш багато
Про наше буття розмаїте.
Тож як би землян об’єднати,
Щоб краще жилося у світі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761146
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.11.2017
автор: Дніпрянка