[youtube]https://youtu.be/HO1OdwIiqxQ[/youtube]
[quote]…Спостерігаючи за цими істотами, не міг збагнути, як це ще досі не трапилось біди. Інколи по-
думки я називав цю планету домівкою Хаосу. Зрештою все, що тут бачив, було парадоксальним.
Всі, хто хоча б чимось були подібні до нас із вами, всередині виявлялися прогнилими до самих
нутрощів. А старі і некрасиві індивіди заворожували внутрішнім ледь помітним чистим світлом,
яке, здається, і підтримувало цей світ, щоб він не розлетівся до всіх чортів. Тут я прикусив язик.
Оце так… Напевно, це все через повітря, яким я дихаю! Старі забобони на мить ожили в мені.
Вгорі згущуватися хмари. Почалася злива…[/quote]
[youtube]https://youtu.be/Gv9zEUTX0iE[/youtube]
Залиште повідомлення після звукового сигналу.
Якщо вам набридли люди, вийдіть із залу.
Покиньте цю планету. Зачиніть за собою двері.
Побільше вина та крові. Хай живе Мері!
Щаслива дівчинка в країні ілюзій
Заблудилася, як Аліса серед повій.
В димовій завісі заплуталась, як риба.
Сіті окутують її тіло. На вулиці злива.
Бог докурив її цигарку. Мокра дорога.
Переходьте на зелене, поки ще є змога.
Машина влітає в юрбу, чути крики і гам.
Там хтось – праведник, а інший випив сто грам.
Це колесо Сансари, фортуни чи Бога?
Марія помирає молода. Швидка допомога
Приїхала запізно: таке буває.
Підсудна вільна. Вона вміло башляє.
18.11.2017
[youtube]https://youtu.be/olnLJAa9vXQ[/youtube]
[quote]…Коли я дивився як повільно відходить у вічність Марія, то не міг зрозуміти, що саме я відчув
в цю мить. Над нею підіймався маленький промінчик світла. Саме тоді вперше в житті заплакав.
Мені було важко зупинитися. Сльози повільно котилися по обличчю, і я не зміг нічого вдіяти. По
вікні стікали краплі води…[/quote]
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
Більше тут -
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2017
автор: Kukhta Bohdan