Хохлом назвись… Беззаперечно
Ти свій… в отарі там… бігме.
Назватися ж вкраїнцем небезпечно,
Юрба тебе козаче не сприйме.
Загадили мізки, запудрили сердечко,
Прищеплена ненависть до свого.
Потоплять в грязі, зрадять легко,
Чужого люблять, лише б не свого.
Нема Візантії… впокоїлася… мертва,
Здубарилась… на поприщах інтриг.
Та дика їхня, ненависна церква,
Тримає нас… - у обіймах вериг.
І шпарять нам, що власть уся від бога,
Шо Іуд.ї… - обраний народ….
Невже не бачите, що гідра це дворога,
Христа єрейського …і їхніх воєвод!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2017
автор: Миколай Волиняк