Відцвітають сади та не тільки сади відцвітають,
і вже наше кохання, як слива, обсипало цвіт.
Твої ніжні слова мої ранки уже не вітають,
обціловує вітер тобою залишений слід...
Але я не забув, як цілунок твій сливою пахне,
і цей спогад про тебе я зали́шу назавжди собі.
І самотність моя смаком зрілої сливи просякне,
знов мене спокусити весною уже не тобі…
Тільки очі твої мають колір дозрілої сливи,
тільки колір такий я шукатиму і не знайду.
Як проллються про тебе у спогадах зливи,
я до тебе у сад для прощання прийду...
17.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2017
автор: Пасічник Анатолій