ти – самітниця
це просто
і не природньо
як пити чай з поли́нового віття
схопивши чашку хворого на осінь
приборкуєш усмішкою собачий вітер
а светр твій наскрізно, мов рибацька сіть
готова вірити
готова стерти
у камінь перевтілитись
але не вмерти
бо ще не відболіло, що болить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761335
Рубрика: Верлібр
дата надходження 20.11.2017
автор: Радомір