Квітла в небі літньому
Квітка семицвітная,
І ногами босими
Ми ходили росами.
Не збагнуть як час іде,
Скоро вітер загуде
Білими загулами,
Там де раньше були ми.
В міднім храмі осені
Впало листя стосами,
Ти забудь мою біду,
Я вже більше не прийду.
Не прийду вже більше я
А подамся в ті края,
Там де світлая зоря
Квітне блиском янтаря.
Як до неї добіжу
Я тій зіроньці скажу,
Ти світи ясненькая
Там де моя миленька.
Там де ми кохалися
Там де цілувалися.
Там де серце з глибини
Доторкалось до струни.
Хай згадається їй теж
Як любов не мала меж.
Парище.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761454
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський